Магнолія кобус

Центральна і північна Японія, Корея.

Магнолії є одними з найдревніших квіткових рослин, вони з’явилися близько 20 млн. років тому, за іншими знахідками рослин цього виду їм близько 95 млн. років. Палеонтологи стверджують, що магнолії зростали в Крейдяному та Третинному періодах (140 млн. років тому). Тоді магнолії росли і на території України (викопні рештки знайдено в районі Путивля). Старовинний за походженням рід магнолій відокремився у ті часи, коли бджіл ще не було, квітки цих рослин пристосовані до запилення за допомогою жуків, тому у них плодолистики досить жорсткі, що запобігає пошкодженню або поїданню їх жуками.

У наш час Магнолієві ростуть переважно в Східній та Південно-Східній Азії, на південному сході Північної Америки, в Центральній Америці та Вест-Індії. Найбільша концентрація Магнолієвих – у Східних Гімалаях, в Південно-Західному Китаї та в Індокитаї. Магнолієві ростуть як в горах, так і на низинах.

Серед поширених зараз майже 120 видів, близько 25 видів досить морозостійких і вирощуються в помірних регіонах, а як мінімум 45 видів перебувають під загрозою зникнення.

Листопадне дерево до 20 м висотою з густою кроною діаметром до 5–8 м і тонкими голими гілочками. В молодому віці форма крони пірамідальна, у зрілому – сферична. Молоді пагони коричнево-оливкові. Кора стовбура красива – сріблясто-темно-сіра. Листкові бруньки злегка опушені, квіткові – сильно опушені.

Квітки запашні, молочно-білі, до 10 см в діаметрі, на початку цвітіння чашоподібні чи бокалоподібні за формою, а надалі пелюстки розташовуються майже горизонтально. Пелюсток 6–9, зовні біля основи тонкі пурпурові смужки.

Квітки запашні, молочно-білі, до 10 см в діаметрі, на початку цвітіння чашоподібні чи бокалоподібні за формою, а надалі пелюстки розташовуються майже горизонтально. Пелюсток 6–9, зовні біля основи тонкі пурпурові смужки.

Плід – збірна листянка (багатолистянка), скрученої форми, на сонячному боці яскраво-малинового кольору , 4–8 см довжиною, 1–2 см шириною. Насіння чорне, довжиною 1 см, оточене м’ясистою, ароматною, маслянистою червоною оболонкою (саркотеста), яка приваблює птахів і саме в результаті поїдання ними насіння часто забезпечується розповсюдження рослин.

Листки зверху темно-зелені, знизу бліді, обернено-яйцеподібні за формою, коротко загострені на верхівці, клиноподібні біля основи, 10–12 см довжиною, до 6 см шириною; черешки листків тонкі, довжиною 2,5 см. Восени їх забавлення в жовто-коричневих відтінках.

Цвітіння у квітні-травні до розпускання листя; квітувати починає у віці 8–15 років.

Розмножується насінням або живцюванням.

Недаремно квітки деяких видів магнолії нагадують гігантські тюльпани, тож ефірні олії і ароматичні речовини квіток магнолієвих успішно використовують для виготовлення різноманітних косметичних товарів, вишуканих дорогих парфумів.

Корисні властивості цієї рослини (унікальна ефірна олія, рутин, флавонові глікозиди, а також особливі алкалоїди - магнолін и магноламін) використовуються в оздоровчих цілях. В листках також високий вміст ефірної олії, глікозидів, різних мінералів. Плоди дуже ціняться за високий вміст жирних олій, які складаються з цілого комплексі ненасичених кислот: арахісової, ліноленової, олеїнової, пальмітинової, стеаринової, міристинової. В корі і коренях також міститься багато корисних речовин. Хоча магнолію не так давно почали використовувати в народній медицині, порівняно з іншими лікарськими рослинами, але за кілька століть вона успішно зарекомендовала себе в боротьбі з багатьма захворюваннями.

Крім того цінною є деревина цих рослин, її часто використовують для виробництва предметів інтер'єру і меблів. Як швидкоростуча порода, вона є дуже перспективною для деревообробної промисловості.

Швидкоростучими ці рослини є лише при вирощуванні в сприятливих умовах (тепло, вологість ґрунту), а в умовах сухого клімату і ґрунту росте повільно. Одна з найбільш морозостійких видів магнолій; досить газо- і пило стійкий. Як високодекоративні красивоквітуючі рослини успішно використовуються і в поодиночних посадках, і в групах та алеях.