Широкогілочник східний (Біота східна)

Гори північного Китаю.

Дерево (або може рости у формі куща) висотою 5-10 м (іноді до 20 м), з пірамідальною чи яйцеподібною кроною, що складається з багатьох плоских пластин-пагонів, які розташовані у вертикальній площині. Кора стовбура тонка, червонувато-коричнева, пластинчата. Пагони жовтувато-червонуваті, сплюснуті.

Це однодомна рослина, чоловічі квітки (мікростробіли) жовтувато-зеленого кольору витягнутої чи кулястої форми, від 2 до 3 мм в довжину, розміщуються на кінцях пагонів.

Жіночі шишки (мегастробіли) завдовжки 10-15 мм, вагою 8-12 грамів кожна, на коротких пагонах розташовуються на кінцях окремих гілок, обернено-яйцевидно-клиноподібної чи майже кулястої форми і мають на верхівці характерні виступи в формі гачків. До дозрівання шишки м'які, покриті голубувато-зеленим нальотом. Дозрівають на другий рік після запилення, при дозріванні стають дерев'янистими червоно-коричневого кольору і розкриваються.

Це однодомна рослина, чоловічі квітки (мікростробіли) жовтувато-зеленого кольору витягнутої чи кулястої форми, від 2 до 3 мм в довжину, розміщуються на кінцях пагонів.

Жіночі шишки (мегастробіли) завдовжки 10-15 мм, вагою 8-12 грамів кожна, на коротких пагонах розташовуються на кінцях окремих гілок, обернено-яйцевидно-клиноподібної чи майже кулястої форми і мають на верхівці характерні виступи в формі гачків. До дозрівання шишки м'які, покриті голубувато-зеленим нальотом. Дозрівають на другий рік після запилення, при дозріванні стають дерев'янистими червоно-коричневого кольору і розкриваються.

Шишки складаються з 6 або 8 спрямованих вгору зрощених лусочок, із яких верхні безплідні, середні несуть по одній насінині, нижні - по 2. Насіння безкриле, яйцеподібної форми, захищене товстою шкаралупою буро-коричневого кольору з глянцевою поверхнею і білою відміткою біля основи. Насіння близько 6 мм завдовжки і 3-4 мм завширшки; дозріває восени (в жовтні-листопаді).

Листки плоскі, темно-зеленого забарвлення, до 1 мм довжиною, яйцеподібно-ромбічної форми, з поздовжньо-борозенчастою смоляною залозкою на нижній частині.

Цвіте рослина з березня по квітень. Насіння дозріває восени (в жовтні-листопаді).

Розмножується рослина вегетативно – живцями (однак живці вкорінюються погано), щепленням на кипарисовик Лавсона, відводками. Також розмножується насінням, але у насіннєвого потомства дуже часто не зберігаються батьківські ознаки. Тому особливо цінні декоративні форми живцюють в липні-серпні.

Росте біота східна повільно, є тіневитривалою, теплолюбною рослиною, добре витримує нестачу вологи в ґрунті і сухість клімату. На території нашої країни її вирощують здебільшого у парках і ботанічних садах як декоративну рослину. В молодому віці рослини легко переносять декоративне формування крони, утворює хороші бордюри і різноманітні штучні декоративні зелені фігури; використовується для створення живих огорож, різних типів боскетів та як солітер.

Біота має фітонцидні властивості, тобто виділяє леткі ефірні олії з духм’яним хвойним ароматом, які вбивають мікроби і знезаражують повітря. Біота східна відноситься до неофіційних лікарських рослин. Для лікування захворювань застосовують листя і ядро насіння. Листя містить близько 0,12 % ефірної олії, дубильні речовини, смолу, а також деякі інші складники. Препарати з листя цієї рослини мають кровоспинні і в’яжучі властивості. Ядро насіння має у своєму складі жирну олію. Ефірна олія цієї рослини (а саме її складова хінокітіол) характеризується антифунгальними властивостями.

В Європу біота завезена в 1752 р. (за іншими відомостями в 1737 р.), на територію України, Росії та інших сусідніх країн – з 1813 р. Це довговічна рослина – в природі зустрічаються дерева віком понад 1000 років, але в культурі рідко досягають більше 120 років. В Китаї вважається, що це дерево має сильну енергію, яка сприяє довголіттю, тому недаремно воно є одним із символів Пекіна. За довговічність її на батьківщині називають деревом життя, Карл Лінней перевів ці слова на латинь і так утворилось слово «біос» від якого і виникла назва – біота. Це дуже древня хвойна рослина, релікт другої половини третинного періоду. Навіть на батьківщині в природі ця рослина зустрічається дуже рідко – поодинокими екземплярами по схилах гір.