Калина звичайна

Латинська назва

Viburnum opulus L.

Російська назва

Калина обыкновенная

Рід

Калина Viburnum L.

Родина

Жимолостеві Caprifoliaceae Vent.

Походження

Поширений майже по всій Європа (крім Крайньої Півночі), Кавказ, Західний Сибір, Середня Азія, Північна Африка, Мала Азія.

Опис

Листопадний кущ (або невелике деревце) висотою до 4 м. Пагони голі, гладкі, іноді ребристі, сірувато-білі, іноді з червонуватим відтінком; кора старих гілок і стовбурців сірувато-бура, тріщинувата. Бруньки червонувато-зелені, з двома лусочками, яйцеподібної форми, трохи загострені.

Квітка

Квітки білі, запашні, дрібні, двостатеві, зібрані у великі округлі зонтикоподібні волоті. Віночок зрослопелюстковий, п’ятироздільний. Крайові квітки суцвіття неплідні, з коротким порівняно великим плоским віночком, з неоднаковими лопатями; віночок внутрішніх плідних квіток правильний, короткодзвониковидний.

Квітка

Квітки білі, запашні, дрібні, двостатеві, зібрані у великі округлі зонтикоподібні волоті. Віночок зрослопелюстковий, п’ятироздільний. Крайові квітки суцвіття неплідні, з коротким порівняно великим плоским віночком, з неоднаковими лопатями; віночок внутрішніх плідних квіток правильний, короткодзвониковидний.

Калина звичайна

Плід

Плоди – ягодоподібні соковиті кістянки, червоні, кулястої форми, з плоскими кісточками (насінинами), зрілі – їстівні (особливо після морозів).

Калина звичайна

Листок

Листки розташовані супротивно, широкояйцеподібні, 3–5-лопатеві, з яйцеподібними вищербленозубчастими гострими лопатями, зверху голі, зісподу – бархатисто-опушені, 5–10 см завдовжки, 5–8 см завширшки; черешки листків довгі, з булавчастими залозками при основі.

Калина звичайна

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвітіння у травні-червні. Плодоношення у серпні-вересні.

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Досить довговічна, доживає до 50 і більше років. Розмножується насінням і вегетативно (паростками, відсадками, поділом куща і живцями). Росте швидко. Тіневитривала, вологолюбна, надає перевагу вологому, родючому ґрунту, але може рости на доволі сухих суглинистих ґрунтах.

Широко вирощують її на присадибних ділянках, але придатна і для озеленення міських територій, зокрема у парках для створення окремих груп і живоплотів. Для лікарських потреб заготовляють кору, плоди і квітки. Кору разом з квітками і плодами використовують у ветеринарії для лікування великої рогатої худоби. Ціниться також як порода, що̀ приваблює корисних птахів. Крім того, плоди калини дають червону, кора – чорно-зелену фарби, придатні для фарбування вовни. Плоди, завдяки високому вмісту пектинів, використовують для виготовлення мармеладу, кондитерських виробів, їх консервують, вживають як чай.