Самшит вічнозелений

Алжир, частина Іспанії і Франції до Швейцарської Юри та Ельзасу, від Істрії і Македонії через Північну Грецію до Малої Азії.

П'ять століть. Саме стільки відміряно цій рослині – довгожителеві, унікальному живому свідку історії. В Абхазії є такий фразеологічний зворот «навіть самшит не пам'ятає», так кажуть про події, які відбулися дуже давно.

Самшит об'єднує під своєю назвою близько 30 видів рослин, які поширені в природі, але в декоративному садівництві, в основному, використовується лише один вид.

Вічнозелений розлогий кущ (до 1 м в діаметрі) чи невелике деревце 6–10 м заввишки, з густою кроною. Росте дуже повільно – в 10 років висота 0,8 м, діаметр крони 50 см, у 100-річних дерев висота 8 м. Молоді пагони з боків опушені, під кінець сезону голі. Стовбур у деревоподібних екземплярів покритий сірувато-білою дрібнотріщинуватою корою. Пагони чотиригранні. Має стрижневу, добре розвинену кореневу систему.

Квітки роздільностатеві, досить непримітні, зеленувато-жовтого кольору, в коротких пазушних китицях; чоловічі (тичинкові) – сидячі. Тичинкових квіток багато, вони розміщені в нижній частині суцвіття. Маточкова квітка одна, як правило верхівкова. Тичинки в 1,5–2 рази довші за внутрішні чашолистики.

Квітки роздільностатеві, досить непримітні, зеленувато-жовтого кольору, в коротких пазушних китицях; чоловічі (тичинкові) – сидячі. Тичинкових квіток багато, вони розміщені в нижній частині суцвіття. Маточкова квітка одна, як правило верхівкова. Тичинки в 1,5–2 рази довші за внутрішні чашолистики.

Плід – тригранна коробочка, яйцеподібно-кулястої форми, 7–10 мм завдовжки і 5–6 мм завширшки, з ріжками до 2 мм. Насіння чорне, блискуче 5–6 мм завдовжки по 6 шт. в коробочці, розлітається під час її розкриття.

Листки прості, з обох боків гладкі, зверху темно-зелені, шкірясті, блискучі, знизу світло- або жовтувато-зелені, переважно широкоовальні, рідше еліптичні, довгасті або обернено-яйцеподібні, завдовжки 1,5–2,5 см (іноді до 3,0 см) і 0,7–1,2 см (1,4 см) шириною, цілокраї, з притупленою або зрізаною верхівкою; розташування супротивне.

Цвітіння у березні-квітні.

У природі самшит розмножується насінням і вегетативно. У культурі, зазвичай, літніми та осінніми живцями, оскільки насіння має дуже тривалий період спокою.

Букус, як в народі ще називають цю вічнозелену рослину, використовували народи Стародавньої Греції. Ще в Древній Греції були відомі незвичайні властивості самшиту. З самшиту готували обереги від злих чар, приписували йому властивість відганяти нічні кошмари. Для цього достатньо було покласти гілочку самшиту під подушку. В Адигеї самшит й досі шанується як священне дерево. Наші предки також вірили, що ця рослина є оберегом і вважали, що захищає від злих духів і чорної магії, допомагає у виконанні бажання і вселяє надію на краще майбутнє. Католики в країнах Західної Європи прикрашають гілками самшиту свої помешкання у Вербну Неділю.

Якщо вірити Овідію, то давньогрецька богиня Афіна зробила собі флейту саме з самшиту. Деревина самшиту міцна, важка, щільна, найтвердіша з усіх порід, що зустрічаються в Європі. Наші предки її використовували для виготовлення різноманітних меблів і музичних інструментів, столярних виробів з дрібним різьбленням, при виготовленні дрібної посуду, шахових фігур, деталей машин, від яких потрібна висока зносостійкість в поєднанні з ідеально гладкою поверхнею (друкарських і швейних машин, ткацьких верстатів, вимірювальні прилади, деталі оптичних і хірургічних інструментів). Заокруглені частини деревини йдуть на виготовлення курильних трубок.

Самшит вічнозелений – отруйна рослина (особливо листя), містить близько 70 алкалоїдів, крім того, містить смоли, біофлаваноїди, дубильні речовини. Зважаючи на високу токсичність препарати самшиту офіційна медицина практично не вживає. Відомо, що в Китаї препарати на основі самшиту рекомендують при певних системах лікування; настій листя використовують для компресів і промивання інфікованих ран, в гомеопатії також використовують самшит для окремих препаратів. Проте висока загроза отруєння (з небезпекою летальних наслідків) вимагає обережного застосування і винятково під медичним контролем. Водночас цю біологічну особливість слід враховувати при декоративному формуванні рослин.

Оскільки ці рослини виключно добре переносять формування крони – з найдавніших часів вони є найкращим матеріалом для топіарних робіт. Художники створюють справжні зелені скульптури з самшиту, які прикрашають багато сучасних садів і парків. Часто самшит вирощують в кімнатному садівництві, придатний він і для вирощування мініатюрної копії дерева в горщику (бонсай).

Цей вічнозелений чагарник є найпоширенішим кущем в ландшафтному дизайні, його використовують для оформлення клумб, створення декорацій, першокласний матеріал для низьких і середньої висоти бордюрів, більш високих живоплотів, низьких вічнозелених килимових малюнків, для складної фігурної формовки, а також для солітерів і груп і, нарешті, для контейнерного озеленення.

Самшит – досить цікава рослина, яка, за спостереженнями фахівців, не дуже вибаглива, але може різко захворіти або навіть загинути. Це проблема багатьох вічнозелених рослин... Це один з найбільш тіньовитривалих листяних видів (у природних умовах зростає переважно в тінистих місцях), але добре росте і на досить освітлених ділянках, добре переносить літню спеку, але навесні дуже чутливий до активного впливу вітру і сонця. Теплолюбний, але без ушкоджень переносить короткочасні пониження температури до -20–22°С.

Рослина хоч і невимоглива до грунту, але набагато краще росте на родючих свіжих грунтах з наявністю вапна. На бідних грунтах формуються невеликі кущі, але з густим листяним покривом. Може рости і на сухих кам'янистих, дрібнофракційних грунтах, в ущелинах скель. Не витримує грунтів з надлишковим зволоженням, мінімальний рівень залягання грунтових вод – 2 м. Добре переносить дим і пил в міських умовах.