Бузок угорський (Б. східнокарпатський)

Угорщина, Югославія, Закарпаття України.

Як реліктовий вид третинного періоду занесений до Червоної книги України, природоохоронний статус виду – вразливий.

Кущ або невелике дерево до 5 м заввишки зі стовбурами до 25 см в діаметрі і прямостоячими коричнево-сірими гілками. Молоді гілки округлі, темно-зелені; однорічні пагони пухнасті, сірувато-червоні. Бруньки до 1 см довжиною, чотирьохгранні, гострі, з червоно-бурими лусочками.

Квітки довготрубчаті, ароматні, світло-бузкові, лілові або рожеві, зібрані у невеликі прямостоячі вузькі, розділені на яруси волоті, котрі розвиваються з верхівкової бруньки.

Квітки довготрубчаті, ароматні, світло-бузкові, лілові або рожеві, зібрані у невеликі прямостоячі вузькі, розділені на яруси волоті, котрі розвиваються з верхівкової бруньки.

Плід – циліндрична коробочка 1–1,7 см довжиною, загострена на верхівці, гола. Насіння червонувато-буре, з більш вузькими крильцями, ніж у бузку звичайного.

Листки широко-еліптичної, продовгувато-еліптичної іноді яйцеподібної форми, 5–14 см довжиною, до верхівки загострене, з клиновидною або округлою основою. За кольором листки темно-зелені зверху з глянцевою поверхнею та сіро-зелені знизу, більш-менш повстяні (зрідка голі), іноді опушені по жилках знизу; черешок 3–15 мм довжиною, пурпурово-фіолетовий.

Цвітіння в травні-червні, плодоношення у серпні-вересні.

Розмножується насінням і вегетативно.

Світлолюбний вид, морозостійкий, теплолюбний, переносить засуху, вітростійкий, витримує напівтінь. Невибагливий до ґрунтових умов – росте на всіх ґрунтах, від свіжих до вологих, родючих, добре дренованих, кислих або слабо лужних, добре росте на сухих місцях. Його культивують як високодекоративну рослину з 1830 року в парках і садах багатьох країн.