Бузина червона ф. периста-золотава

Гори Західної Європи, Мала Азія, Китай.

Листопадний вид; рослини висотою до 4 м у формі розлогого куща або заввишки до 6 м у формі дерева. Гілки світло-коричневі з світло-бурою серцевиною. Кора на стовбурах бура з поздовжніми довгастими борозенками. Бруньки завдовжки 10–12 мм, кулясті або яйцеподібної форми.

Квітки зеленувато-жовті, без запаху, в густих яйцеподібних або продовгувато-яйцеподібних, прямостоячих волотях довжиною 3–6 см.

Квітки зеленувато-жовті, без запаху, в густих яйцеподібних або продовгувато-яйцеподібних, прямостоячих волотях довжиною 3–6 см.

Плоди – помаранчево-червоні ягоди в щільних гронах, дозрівають в червні-липні. Ягоди не їстівні, але і не дуже отруйні, хоч і містять токсичні речовини (склад цієї рослини вивчений не до кінця).

Листок складний з 3–8 яйцеподібними, продовгувато-яйцеподібними або еліптичними листочками. Листочки золотисто-жовтого кольору (при розпусканні пурпурові), розсічені тонкими довгими зубцями, що доходять майже до середини листка.

Цвітіння в квітні-травні. Плоди можуть триматися на дереві до заморозків.

Тіневитривала, морозостійка рослина, недостатньо стійка до посухи, невимоглива до ґрунту, хоча краще росте на нещільних, збагачених гумусом, глиняних або піщаних ґрунтах. Успішно використовується в озелененні територій у вигляді живоплоту; здавна її висаджували біля місць зберігання зерна (оскільки її запах відлякував гризунів), понад ярами, біля водойм для укріплення їх берегів.